liveruja

1. Кочерган Загальне Мовознавство 2008 Скачать
2. Кочерган Загальне Мовознавство 1999 Скачать
3. Кочерган Загальне Мовознавство Онлайн

Кочерган Загальне мовознавство Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^ Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів (Лист № 1/11—438 від 19. 2003 р.) У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, міс­це загального мовознавства у системі наук про мову, основні ас­пекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взає­мозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національ­но-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження.

Характерною особливістю другого ви­дання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучас­ної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, пред­метний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвіс­тичних термінів. Для студентів вищих навчальних закладів. Рецензенти: доктор філологічних наук, професор Ф. Бацевич, доктор філологічних наук, професор О. Стеріополо, доктор філологічних наук, професор О. Кочерган, 2006 І5ВМ 966-580-161-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2006 Зміст 1.

Робоча програма з навчальної дисципліни «Загальне мовознавство (Лексикологія. Feb 16, 2009 - Кочерган М. Загальне мовознавство. Київ, Академія, 2006. У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і.

Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна 2. Історія мовознавства Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства 7 Місце мовознавства в системі наук 10 Прикладне мовознавство 18 2.1. Історія лінгвістичної думки до XIX ст. Мовознавство в Давній Індії 22 Давньокитайське мовознавство 25 Мовознавство в Давній Греції та Римі 27 Давнє арабське мовознавство ЗО Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження 32 Українське мовознавство XI — XVIII ст. Зародження порівняльно-історичного мовознавства 39 Передвісники порівняльно-історичного мовознавства 40 Основоположники порівняльно-історичного мовознавства 41 Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта 44 2.3.

Основні напрями в мовознавстві другої половини XIX ст. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві 51 Психологічний напрям 55 Молодограматизм 63 2.4. Пошуки нового підходу до вивчення мови наприкінці XIX — на початку XX ст. Школа «слів і речей» 70 Школа естетичного ідеалізму 73 Неолінгвістика 76 Казанська лінгвістична школа. Бодуен де Куртене 79 Соціологічний напрям.

Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра 83 2.5. Структуралізм і генеративізм 91 Історичні й методологічні основи структуралізму 92 Празька лінгвістична школа 93 Копенгагенський структуралізм (глосематика) 96 Американський структуралізм (дескриптивізм) 101 Генеративізм 106 2.6. Неогумбольдтіанство 111 Європейське неогумбольдтіанство 112 Американське неогумбольдтіанство 114 2.7. Мовознавство в СРСР Мовознавство 20—40-х років XX ст. 123 Мовознавство 50—80-х років XX ст. 133 Українське мовознавство 20—80-х років XX ст.

Мовознавство на сучасному етапі Когнітивна лінгвістика 146 Функціональна лінгвістика 158 Лінгвістика тексту 160 Комунікативна лінгвістика 162 3. Теорія мови 3.1. Знакова природа мови Поняття про знак і знакову систему мови 168 Типологія знаків 170 Структура знака 174 Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи 175 Знаковість і одиниці мови 178 Мова і несловесні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика) 180 3.2. Мова і мислення Проблема співвідношення мови і мислення 183 Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення 189 Роль мови у процесі пізнання 191 3.3. Мова і мовлення З історії вивчення проблеми мови і мовлення 194 Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення 200 3.4.

Структура мови Системний характер мови 207 Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями 211 Структура мови. Основні й проміжні рівні мови 213 Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови 217 Своєрідність системності мови.

Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма 218 3.5. Фонологічна система мови 220 Передумови фонології 221 Поняття фонеми 222 Фонеми в парадигматиці й синтагматиці 224 Поняття фонологічної системи 228 Фонологічні школи 232 3.6. Граматична система мови Граматика. Граматичне значення 234 Граматичні категорії 238 Морфологічний рівень 243 Синтаксичний рівень 248 3.7.

Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи 262 Парадигматичні відношення 265 Синтагматичні відношення 273 Епідигматичні відношення 275 3.8. Проміжні рівні мови Морфонологічний проміжний рівень мови 279 Словотвірний проміжний рівень мови 283 Фразеологічний проміжний рівень мови 290 3.9.

Мова і суспільство Суспільна природа мови. Суспільні функції мови 297 Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної норми 301 Мова як символ соціальної солідарності 304 Залежність стану мови від стану суспільства 313 Мова як найважливіша етнічна ознака. Мова, нація і держава Мова і культура Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми Інтерлінгвістика 3.10.

Мова та історія (розвиток мови) Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія 333 Зовнішні причини мовних змін 336 Внутрішні причини мовних змін 343 Темпи мовних змін 349 Питання про прогрес у розвитку мов 351 4. Методологія 4.1. Методи дослідження мови мовознавства тт Поняття про методи наукового дослідження 355 Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу 358 Описовий метод 360 Порівняльно-історичний метод 362 Метод лінгвістичної географії 365 Зіставний метод 367 Структурний метод 372 Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи 389 Застосування математичних методів у мовознавстві 394 Література 405 Короткий термінологічний словник 416 Предметний покажчик 443 Покажчик мов 454 Іменний покажчик 456 1. Мовознавство як наука.

Загальне мовознавство як навчальна дисципліна Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства Мова — один із найвизначніших божественно-людсь­ких витворів, універсальне надбання людства й універ­сальна реальність суспільного існування.

Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людсь­кого духа. І не дивно, що люди ще в давні часи заціка­вились мовою і створили про неї науку — мовознавство. Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови св'ггу як її індивідуальних представників. Отже, предметом мовознавства є мова як притаман­ний тільки людині засіб спілкування й окремі конк­ретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх вза­ємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними фено­менами (суспільством, свідомістю, культурою тощо).

Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розви­тку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умо­вою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини. Мовознавство — одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподі­ляють між двома підрозділами цієї науки — конкрет­ним (частковим) і загальним мовознавством. Конк­ретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, Мовознавство як наука полоністика, богемістика, русистика) або групи спорід­нених мов (славістика, германістика, романістика то­що). Загальне мовознавство вивчає загальні особливос­ті мови як людського засобу спілкування, а також струк­туру й закономірності функціонування всіх мов світу.

Деякі вчені пропонують розбити коло питань, що вивчають у курсі загального мовознавства, на дві гру­пи, розподіливши їх між власне загальним (у вужчому значенні) і теоретичним мовознавством. У такому разі загальне мовознавство — лінгвістична дисципліна, яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкрет­них лінгвістик (загальна фонетика, загальна граматика, структура всіх мов світу, типологія мов тощо). На від­міну від власне загального мовознавства до теоретично­го мовознавства можуть бути віднесені лише лінгвістич­ні проблеми, що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. Цю науку можна назвати наукою про мову взагалі, наукою про природу й сутність мови. Уся проб­лематика теоретичного мовознавства може бути зведена до трьох проблем: 1) природа й сутність мови, її органі­зація; 2) відношення мови до позамовних явищ; 3) мето­дологія мовознавства. Отже, загальна структура мово­знавства має такий графічний вигляд: Мовознавство і Конкретне (часткове) Загальне Власне загальне Теоретичне Однак традиційно не розмежовують загальне й тео­ретичне мовознавство і всі перелічені вище проблеми розглядають у загальному мовознавстві.

Між конкретним і загальним мовознавством існує тісний зв'язок: усе нове, відкрите при вивченні окремих мов, з часом входить до теорії загального мовознавства і, навпаки, кожне теоретичне досягнення використову­ється у практиці дослідження конкретних мов. Існують й інші детальніші класифікації мовознав­чих дисциплін. Так, зокрема, в конкретному (частко­вому) мовознавстві виділяють синхронічне і діахроніч- Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мово­знавства (під останньою розуміють науку про Курс загального мовознавства має підсумковий ха­рактер.

Кочерган Загальне мовознавство Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^ Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів (Лист № 1/11—438 від 19. 2003 р.) У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, міс­це загального мовознавства у системі наук про мову, основні ас­пекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взає­мозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національ­но-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого ви­дання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучас­ної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, пред­метний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвіс­тичних термінів. Для студентів вищих навчальних закладів.

Рецензенти: доктор філологічних наук, професор Ф. Бацевич, доктор філологічних наук, професор О. Стеріополо, доктор філологічних наук, професор О.

Кочерган, 2006 І5ВМ 966-580-161-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2006 Зміст 1. Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна 2. Історія мовознавства Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства 7 Місце мовознавства в системі наук 10 Прикладне мовознавство 18 2.1. Історія лінгвістичної думки до XIX ст. Мовознавство в Давній Індії 22 Давньокитайське мовознавство 25 Мовознавство в Давній Греції та Римі 27 Давнє арабське мовознавство ЗО Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження 32 Українське мовознавство XI — XVIII ст.

Зародження порівняльно-історичного мовознавства 39 Передвісники порівняльно-історичного мовознавства 40 Основоположники порівняльно-історичного мовознавства 41 Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта 44 2.3. Основні напрями в мовознавстві другої половини XIX ст. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві 51 Психологічний напрям 55 Молодограматизм 63 2.4.

Пошуки нового підходу до вивчення мови наприкінці XIX — на початку XX ст. Школа «слів і речей» 70 Школа естетичного ідеалізму 73 Неолінгвістика 76 Казанська лінгвістична школа. Бодуен де Куртене 79 Соціологічний напрям. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра 83 2.5. Структуралізм і генеративізм 91 Історичні й методологічні основи структуралізму 92 Празька лінгвістична школа 93 Копенгагенський структуралізм (глосематика) 96 Американський структуралізм (дескриптивізм) 101 Генеративізм 106 2.6.

Неогумбольдтіанство 111 Європейське неогумбольдтіанство 112 Американське неогумбольдтіанство 114 2.7. Мовознавство в СРСР Мовознавство 20—40-х років XX ст. 123 Мовознавство 50—80-х років XX ст. 133 Українське мовознавство 20—80-х років XX ст. Мовознавство на сучасному етапі Когнітивна лінгвістика 146 Функціональна лінгвістика 158 Лінгвістика тексту 160 Комунікативна лінгвістика 162 3. Теорія мови 3.1. Знакова природа мови Поняття про знак і знакову систему мови 168 Типологія знаків 170 Структура знака 174 Специфіка мовного знака.

Своєрідність мови як знакової системи 175 Знаковість і одиниці мови 178 Мова і несловесні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика) 180 3.2. Мова і мислення Проблема співвідношення мови і мислення 183 Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення 189 Роль мови у процесі пізнання 191 3.3. Мова і мовлення З історії вивчення проблеми мови і мовлення 194 Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення 200 3.4. Структура мови Системний характер мови 207 Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями 211 Структура мови. Основні й проміжні рівні мови 213 Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови 217 Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові.

Система і норма 218 3.5. Фонологічна система мови 220 Передумови фонології 221 Поняття фонеми 222 Фонеми в парадигматиці й синтагматиці 224 Поняття фонологічної системи 228 Фонологічні школи 232 3.6. Граматична система мови Граматика. Граматичне значення 234 Граматичні категорії 238 Морфологічний рівень 243 Синтаксичний рівень 248 3.7. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи 262 Парадигматичні відношення 265 Синтагматичні відношення 273 Епідигматичні відношення 275 3.8.

Проміжні рівні мови Морфонологічний проміжний рівень мови 279 Словотвірний проміжний рівень мови 283 Фразеологічний проміжний рівень мови 290 3.9. Мова і суспільство Суспільна природа мови. Суспільні функції мови 297 Соціальна зумовленість мовних явищ.

Суспільний характер мовної норми 301 Мова як символ соціальної солідарності 304 Залежність стану мови від стану суспільства 313 Мова як найважливіша етнічна ознака. Мова, нація і держава 316 Мова і культура 321 Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми 325 Інтерлінгвістика 330 3.10. Мова та історія (розвиток мови) Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія 333 Зовнішні причини мовних змін 336 Внутрішні причини мовних змін 343 Темпи мовних змін 349 Питання про прогрес у розвитку мов 351 4. Методологія 4.1. Методи дослідження мови мовознавства тт Поняття про методи наукового дослідження 355 Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу 358 Описовий метод 360 Порівняльно-історичний метод 362 Метод лінгвістичної географії 365 Зіставний метод 367 Структурний метод 372 Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи 389 Застосування математичних методів у мовознавстві 394 Література 405 Короткий термінологічний словник 416 Предметний покажчик 443 Покажчик мов 454 Іменний покажчик 456 1. Мовознавство як наука.

Загальне мовознавство як навчальна дисципліна Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства Мова — один із найвизначніших божественно-людсь­ких витворів, універсальне надбання людства й універ­сальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людсь­кого духа. І не дивно, що люди ще в давні часи заціка­вились мовою і створили про неї науку — мовознавство. Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови св'ггу як її індивідуальних представників. Отже, предметом мовознавства є мова як притаман­ний тільки людині засіб спілкування й окремі конк­ретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх вза­ємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними фено­менами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розви­тку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умо­вою мислення, існування й поступу суспільства.

Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини. Мовознавство — одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподі­ляють між двома підрозділами цієї науки — конкрет­ним (частковим) і загальним мовознавством. Конк­ретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, 8 Мовознавство як наука полоністика, богемістика, русистика) або групи спорід­нених мов (славістика, германістика, романістика то­що). Загальне мовознавство вивчає загальні особливос­ті мови як людського засобу спілкування, а також струк­туру й закономірності функціонування всіх мов світу. Деякі вчені пропонують розбити коло питань, що вивчають у курсі загального мовознавства, на дві гру­пи, розподіливши їх між власне загальним (у вужчому значенні) і теоретичним мовознавством. У такому разі загальне мовознавство — лінгвістична дисципліна, яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкрет­них лінгвістик (загальна фонетика, загальна граматика, структура всіх мов світу, типологія мов тощо).

На від­міну від власне загального мовознавства до теоретично­го мовознавства можуть бути віднесені лише лінгвістич­ні проблеми, що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. Цю науку можна назвати наукою про мову взагалі, наукою про природу й сутність мови. Уся проб­лематика теоретичного мовознавства може бути зведена до трьох проблем: 1) природа й сутність мови, її органі­зація; 2) відношення мови до позамовних явищ; 3) мето­дологія мовознавства.

Кочерган Загальне Мовознавство 2008 Скачать

Отже, загальна структура мово­знавства має такий графічний вигляд: Мовознавство і конкретне (часткове) загальне власне загальне теоретичне Однак традиційно не розмежовують загальне й тео­ретичне мовознавство і всі перелічені вище проблеми розглядають у загальному мовознавстві. Між конкретним і загальним мовознавством існує тісний зв'язок: усе нове, відкрите при вивченні окремих мов, з часом входить до теорії загального мовознавства і, навпаки, кожне теоретичне досягнення використову­ється у практиці дослідження конкретних мов. Існують й інші детальніші класифікації мовознав­чих дисциплін. Так, зокрема, в конкретному (частко­вому) мовознавстві виділяють синхронічне і діахроніч- Мовознавство як наука 9 не.

Головін, скажімо, пропонує розрізняти конс­труктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвіс­тика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство Березин, Головин 1979: 25—26. У межах загального виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке ме­тодом зіставлення досліджує споріднені й неспоріднені мови. Поза конкретним і загальним мовознавством виокремлюють прикладне мовознавство. Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мово­знавства (під останньою розуміють науку про методи лінгвістичного аналізу). Уведення історії мовознавст­ва до структури курсу загального мовознавства зумов­лене тим, що історія мовознавства — це нагромаджен­ня знань про мову, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії і вдосконалення мето­дології мовознавства. Мовознавство розвивається спіра­леподібно, спираючись на знання, здобуті людством на всіх попередніх етапах його розвитку.

Курс загального мовознавства має підсумковий ха­рактер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунту­вання. Головне завдання курсу загального мовознавс­тва — розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, озна­йомлення з основними напрямами, ідеями і пробле­мами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови. Іншими словами, мета курсу загального мовознавст­ва — поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя. Загальне мовознавство має не тільки велике пізна­вальне значення; воно позитивно впливає на методику викладання мовних дисциплін у школі і вищому нав­чальному закладі. Викладачеві-філологу необхідні за-гальнолінгвістичні знання для того, щоб свідомо орієн­туватись у своєму предметі, розуміти зміни теоретичних положень і підходів (парадигм 1) до вивчення мови, пере- 1 Парадигма (від грец. Рагасіеі^та « приклад, зразок») — теорія, при­йнята як зразок вирішення дослідницьких завдань, тобто вихідна кон­цепція, модель постановки проблем та їх розв'язання, методів дослідження, Що панують протягом певного історичного періоду в певній науці.

Поняття парадигми знання введене Т. Куном у 60-ті роки XX ст. 10 Мовознавство як наука будови в навчальних програмах, уміти правильно оціни­ти нові досягнення в науці, а також ефективно організу­вати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав: «Дослідження живить викладання, а викладання, необхідне для того, щоб факел науки переходив від попереднього поколін­ня до наступного, зміцнює дослідження» (цит. За: Суп-рун 1978: 4). Серед основних питань, які ставить і розв'язує за­гальне мовознавство, — питання про природу і сутність мови, її структуру, функціонування та розвиток, її зв'язок з позамовними явищами, а також про методи дослідження мови та межі їх найдоцільнішого і най­ефективнішого застосування. Місце мовознавства в системі наук Усі науки поділяють на природничі, предметом вив­чення яких є природа (фізика, хімія, географія, геологія, біологія, астрономія тощо), і соціальні (гуманітарні), предметом вивчення яких є людина в усіх її багатома­нітних виявах (історія, літературознавство, мистецтво­знавство).

Мовознавство як одна з центральних наук належить до гуманітарних. Оскільки мова — єдиний універсальний засіб спілку­вання, то зв'язки мовознавства з іншими науками є над­звичайно різноманітними і глибокими. Важко назвати наукову галузь, яка б не була пов'язана з мовознавством. Мовознавство, особливо загальне, найбільш орга­нічно пов'язане з філософією. Філософія — це база, на якій розвивається мовознавство; вона вказує шляхи розв'язання основних мовознавчих проблем: суть, похо­дження, розвиток мови, співвідношення мовної форми і змісту тощо.

Кочерган Загальне Мовознавство 1999 Скачать

Жодна лінгвістична теорія не може обійти питання про відображення людським мисленням дов­кілля та про відношення мислення до мови. І це цілком закономірно, бо мислення здійснюється переважно за до­помогою мови і дослідити характер мислення можна тільки через мову. Такі кардинальні проблеми загаль­ного мовознавства, як зв'язок мови і мислення, взаємо­відношення між мовою і суспільством, специфіка ві­дображення людиною довкілля в мові, знаковість мови (до речі, вона вже була порушена давньогрецькою класичною філософією), структурне членування і внут­рішні зв'язки мовної структури, мовні універсали, мето.

Схожі: Підготуйте усні відповіді на всі пункти плану заняття. При потребі робіть записи у робочий зошит Мовознавство поділяється на конкретне (часткове) і на загальне. Загальне в свою чергу поділяється ще на два підвиди – власне загальне. Уклав: Дмитрієва Т. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь.

Кочерган Загальне Мовознавство Онлайн

Навчальна: надавати загальне уявлення про образотворче мистецтво; ознайомити учнів з видами художньо-образотворчої діяльності, матеріалами. Тема: загальне поняття про іменник. Іменники, що означають назви істот та неістот РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СУЧАСНИЙ СВІТ МЕТА: поглибити знання учнів про граматичну основу речення, способи вираження підмета й присудка, дати загальне уявлення про речення. Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство. Навчальна: навчити виконувати загальне адміністрування Windows, інсталювати та деінсталювати програми Додайте кнопку на своєму сайті: Портал навчання.